Курсовая работа: Організація та методика проведення уроку з теми "Локальні мережі"

Курсовая работа: Організація та методика проведення уроку з теми "Локальні мережі"

Зміст

Реферат

Введення

1. Аналіз учбової документації

1.1      Загальна характеристика

1.2      Аналіз учбового плану

1.3      Аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовці фахівця

1.4      Межпредметні зв’язки

1.5      Розробка фрагменту поурочно-тематичного плану

1.6      Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення за обраною темою

1.7      Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути залучена при вивченні теми

2. Організація і методика уроку обраної теми

3. Наочні засоби у викладанні та методика їх використання

Висновок

Список використаних джерел

Реферат

У даній курсовій роботі є 3 таблиці.

У курсовій роботі були охарактеризовані учбові документи, дана характеристика дисципліни «Виробниче навчання», розроблений перелік комплексно-методичного забезпечення для вибраної теми, складений поурочно-тематичний план, план-конспект уроку, вивчена теоретична частина: «Наочні засоби у викладанні та методика їх використання.».

Документи: КВАЛІФІКАЦІЙНА ХАРАКТЕРИСТИКА, УЧБОВИЙ ПЛАН, ЗВЕДЕНО-ТЕМАТИЧНИЙ ПЛАН, УЧБОВА ПРОГРАМА

Вступ

Професійно-технічна освіта є складовою частиною системи утворення України. Професійно-технічна освіта – це комплекс педагогічних і управлінських заходів, направлених на забезпечення оволодіння громадянами знаннями, уміннями і навичками у вибраній ними області професійної діяльності, розвиток компетентності і професіоналізму, виховання загальної і професійної культури.

Професійно-технічне навчання складова частина професійно-технічної освіти. Воно передбачає формування у громадян професійних умінь і навиків, необхідних для виконання певної діяльності, і може здійснюватися в професійно-технічних учбових закладах.

Педагогічною діяльністю в професійно-технічних учбових закладах можуть займатися особи, які мають відповідну професійну освіту і професіонально-педагогічну підготовку, моральні якості і фізичний стан яких дає можливість виконувати обов'язки педагогічного працівника.

Вимоги до педагогічних працівників визначаються кваліфікаційною характеристикою, але уміння розробляти порядок організації і методику проведення учбових занять - одне з основних професійних умінь.

Метою даної курсової робота є: на основі аналізу початкових умов (учбових документів, матеріально-технічної бази і дидактичного забезпечення дисципліни) розробити порядок організації і методики вибраної теми.

Об'єкт дослідження: професійне навчання учнів ПТЗО.

Для досягнення заданої мети необхідно виконати наступні задачі:

- виявити роль і місце учбової дисципліни: «виробниче навчання» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТО;

- визначити міжпредметні зв'язки (виявити, які дисципліни і теми з них є забезпечуючими для вивчення теми: «Локальна мережа»; виявити, які дисципліни і теми з них забезпечує тема: «Локальна мережа»);

- скласти поурочно-тематичний план вивчення теми : «Локальна мережа»;

- розробити комплексно-методичне забезпечення для теми: «Локальна мережа»;

- виконати аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення теми : «Локальна мережа»;

- розробити порядок організації і методику теми Локальна мережа»;

- дати рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

1. Аналіз учбової документації

1.1 Загальна характеристика професії

Зміст освіти визначається наступними нормативними документами: кваліфікаційною характеристикою, учбовий план, учбова програма, зведено-тематичний план.

Кваліфікаційна характеристика – це державний документ, на основі якого складаються учбові плани і програми професійних учбових закладів. У ній відображені вимоги виробництва до змісту праці працівників даної професії і даного рівня кваліфікації. Складається з розділів:

1) характеристика робіт які повинен виконувати працівник;

2) перелік знань працівника;

3) перелік умінь працівника;

Вихідні дані:

Спеціальність: Обслуговування інтелектуально-інтегрованих систем.

Кваліфікація: молодший фахівець.

Освітньо-кваліфікаційний рівень: бакалавр.

Термін навчання: 3 роки.

Далі розглянемо основні характеристики професії:

Елементи предмету діяльності, види діяльності, сфера діяльності.

Місце використання робітника: програміст.

Існуючі тарифно-кваліфікаційні характеристики містять опис тільки основних, що найбільше часто зустрічаються робіт, що відносяться до даної професії і до відповідного розряду складності. В основному вони призначені для тарифікації робіт зі ступенів їхньої складності, тарифікації робітників і присвоєння їм відповідних кваліфікаційних розрядів з урахуванням складності виконуваних робіт, встановлення однакових вимог при оплаті праці робітників відповідно до рівня їхньої кваліфікації.

1.2 Аналіз учбового плану

Навчальний план - це державний навчальний документ, у якому встановлюється:

1.Термін навчання: 3 роки.

2.Тривалість навчального року і його структура

3.Повний перелік предметів

4.Розподіл предметів по роках навчання (послідовність вивчення предметів)

5.Час на вивчення кожного предмета в цілому і по навчальних предметах

6.Перелік предметів, виконуваних на заліки й іспити

7.Режим навчальної роботи (у ПТУ - час на теоретичні заняття і практичне навчання)

8.Час на факультативи і консультації

Навчальний план розробляється по визначених професіях за участю представників навчального закладу і затверджується міністерством освіти України.

Навчальні плани бувають:

1.Типовими, тобто однаковими для даної професії

2.Експериментальними - для нових спеціальностей і нових навчальних закладів.

Важливий принцип складання навчальних планів - це наступність змісту утворення.

Тепер виконаємо аналіз основних розділів навчального плану стосовно до вихідних даних.

Термін навчання: 3 роки.

Тривалість навчального року і його структура: навчальний рік триває 11 місяців.

У таблиці 1.1 представлені зведені дані по бюджеті часу (у тижнях).

Таблиця 1.1 - Зведені дані бюджетові часу (у тижнях).

Повний перелік предметів (додаток1)

Розподіл предметів по роках навчання (послідовність вивчення предметів) - (додаток 1).

У професійно-технічних навчальних закладах виділяють три цикли дисциплін:

-професійно-технічний;

-загальтехнічний;

-загальноосвітній.

У технікумах виділяють наступні цикли:

-загальноосвітній;

-цикл гуманітарної і соціально-економічної підготовки;

-цикл природно-наукової підготовки;

-цикл професійної і практичної підготовки

У навчальному плані підготовки оператора комп’ютерного набору виділено наступні цикли дисциплін і час на їхнє вивчення:

-професійно-технічний - 1240;

-загальноосвітній - 3030.

Основною характеристикою відведення години для оцінювання рівня професійної підготовки в ПТЗО з відношення години, що відводиться на теоретичне навчання і до години, що відводиться на виробниче навчання.

0/540=0

- час, що відводиться на теоретичне навчання;

 - час, що відводиться на виробниче навчання.

Цей показник пропонується називати показником iнтелектуалоємностi професійної підготовки.

Також вводиться показник загальноосвітньої бази професійної пiдготовки, що враховує відношення кiлькостi учбових годин, що відводяться на вивчення загальноосвітнього та професійно-технічного циклу.

3030/1240=2,44

 - час, що відводиться для вивчення загальноосвітнього циклу;

 - час, що відводиться на вивчення професійно-технічного циклу.

1.3 Аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовці фахівця

Дисципліна:Виробниче навчання. Час на вивчення 540 годин.

Перелік основних розділів дисципліни приведені у додатку 1

Для подальшого дослідження обираємо тему: «Локальна мережа».

Кількість годин на вивчення даної теми 6 годин.

Дана тема має важливе значення для фахівця з професії: «Комп’ютерні технології в управлінні та навчанні».

Зокрема для формування наступних умінь:

1. Створювати локальну мережу між робочими комп’ютерами;

2. Працювати з пристроями для створення ефективних мереж;

3. Налагоджувати локальну мережу та розподіляти комп’ютери робочої групи.

4. Використовувати ефективні методи поєднання комп’ютерів між собою і т.д.

1.4 Міжпредметні зв'язки

Сукупність функцій міжпредментних зв'язків реалізується в процесі навчання тоді, коли вчитель здійснює все різноманіття їхніх видів. Розрізняють зв'язку внутріциклові (зв'язку інформатикою, операційними системами, комп'ютерними мережами) і міжциклові (зв'язку виробничим навчанням, математикою, основи економіки).

Види міжпредметних зв'язків поділяються на групи, виходячи з основних компонентів процесу навчання (змісту, методів, форм організації): змістовно-інформаційні й організаційно-методичні.

Міжпредметних зв'язку на рівні фактів (фактичні) - це встановлення подібності фактів, використання загальних фактів, досліджуваних у курсах фізики, хімії, біології, і їхній усебічний розгляд з метою узагальнення знань про окремі явища, процеси й об'єкти природи. Так, у навчанні біології і хімії вчителя можуть використовувати дані про хімічний склад людського тіла.

Понятійні міжпредметні зв'язку - це розширення і поглиблення ознак предметних понять, і формування понять, загальних для родинних предметів (загальпредметних).

До загальпредметних понять у курсах природничонаукового циклу відносяться поняття теорії будівлі речовин - тіло, речовина, склад, молекула, будівля, властивість, а також загальні поняття - явище, процес, енергія й ін.

Ряд загальбіологічних понять відбиває такі складні процеси живої природи, що неможливо розкрити навіть на першому етапі їхнього введення без залучення фізико-хімічних понять. Типовим прикладом служить теорія будівлі речовини, що являє собою фундаментальний зв'язок фізики і хімії, а її наслідки використовуються для пояснення біологічних функцій неорганічних і органічних речовин, їхньої ролі в житті живих організмів.

Далі розглянемо дисципліни і питання, які забезпечують вивчення даної теми (табл.1.2).

Таблиця 1.2 – Перелік основних дисципліни і питання, які забезпечують вивчення теми: «Локальна мережа».

1.5 Розробка фрагментів поурочно-тематичного плану

Підготовка до вивчення чергової теми учбової програми починається, перш за все, з того, що викладач визначає місце даної теми в учбовому процесі по предмету, зміст, а також кількість відведеного на неї годинника. Різною буде підготовка до вивчення теми ознайомлювального або ввідного характеру і теми, в якій вивчаються вузлові, основоположні питання предмету. Підготовка до теми, особливо великою за об'ємом, — складна і багатогранна робота, що вимагає педагогічної майстерності. Тому, розкриваючи зміст підготовки до вивчення теми тут матимемо на увазі значну по кількості годинника, складну за змістом і важливу по значущості тему програми.

До вивчення теми викладач починає готуватися ще на етапі підготовки до викладання курсу в цілому. Аналізуючи програму, він продумує місце кожної теми в змісті предмету, її зв'язок з попередніми і подальшими темами. У ряді випадків у досвідчених викладачів виникає необхідність (з урахуванням власного досвіду, змін у вивченні тим програми виробничого навчання або інших предметів) перестановки теми, деякого зменшення або збільшення часу, відведеного на неї. Такі зміни в розумних межах вносити в програми дозволяється, що передбачене в пояснювальних записках до них. Зміни послідовності і термінів вивчення тим виробляються за рішенням відповідних методичних комісій при неодмінній умові, що програми будуть виконані повністю, учні одержать міцні знання і навики і не порушиться зв'язок між виробничим і теоретичним навчанням.

У таблиці 1.4 представлений поурочно-тематичний план вивчення дисципліни: «Виробниче навчання».

Тема: «Локальна мережа».

Кількість годин на предмет – 540.

Таблиця 1.4 – Поурочно-тематичний план вивчення дисципліни: «Виробниче навчання».

1.6 Розробка переліку комплексно-методичного забезпечення за обраною темою

Перелік комплексно методичного забезпечення для вивчення теми: «Локальна мережа».

Підручники:

- Р. А. Cтєфанов, П. А. Шилькин Робота з Комп’ютером. Навчальний посібник. – Спб.: Пітер, 2005. 256с.

Книга містить матеріал, необхідний для вивчення і освоєння загальних принципів роботи з компьютером. Велика увага надана основам роботи з комп’ютером сучасному користувачеві.

- С. Шишкін Ефективна робота в мережі. – М.: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 330с.

Книга є практичним керівництвом по роботі з комп’ютерною мережею яка складається від двох комп’ютерів до мережі Інтернет.

Особливість книги - розширений підхід до поняття ефективності. Вона не обмежується прийомами продуктивної роботи з мережею, а й має ниску прикладів, та рекомендацій з організування мережі.

- Гробов В. П. Мережі для чайників. – М.: Еком, 2005. – 384с.

Книга є найкращим з підручників для користувачів, які хочуть стати більш розвинутими з погляду адміністраторів. Ця книга є самовчителем. Одна із особливостей цієї книги в тому, що вона написана зрозумілою мовою для середньостатистичного користувача, має багато прикладів. Також автор книги допомагає користувачу самому вибрати мережений кабель, застосувати особливу методику поєднання комп’ютерів.

Навчальні посібники:

Методичні рекомендації до виконання практичних (лабораторних)

робіт по темі: «Локальна мережа».

План-конспект уроку по темі: «Локальна мережа».

Конспект уроку повідомлення нових знань по темі: «Локальна мережа».

Поурочно-тематичний план по темі: «Локальна мережа».

Активний роздавальний матеріал по темі: «Локальна мережа».

1.7 Характеристика учбово-матеріальної бази, яка повинна бути залучена для вивчення теми

Учбово-виробничі (матеріальні) бази є головними і першочерговими дидактичними складовими професіонально-практичного навчання. Без їх функціонування професійно-технічних учбових закладів неможливо.

Як учбово-виробничі бази можуть виступати:

* учбово-виробничі майстерні;

* учбові ділянки і окремі учбові цехи безпосередньо на виробництві;

* учбові полігони;

* учбові господарства і ін.

Якнайбільше поширеними є учбово-виробничі майстерні.

Планування і оснащення робочих місць учнів.

Вони повинні відповідати:

• умовам для нормального розміщення і роботи устаткування;

• вимогам безпеки праці, санітарії і гігієни;

• вимогам виробничої естетики.

Зовнішнє оформлення учбово-виробничих майстерень повинне відповідати естетичним і технічним вимогам, правилам техніки безпеки і протипожежним правилам.

У додатку 2 представлені учбово-матеріальні бази по даній темі.

У першому розділі курсової роботи був виконаний аналіз початкових умов:

- аналіз учбового плану;

- аналіз учбової дисципліни і її ролі в підготовці молодшого фахівця;

- складання фрагмента поурочно-тематичного плану.

На основі аналізу поурочно-тематичного плану для подальшої розробки обираємо тему: «Локальна мережа».

2. Організація і методика проведення уроку обраної теми

План – конспект уроку.

Спеціальність: Оператор комп’ютерного набору.

Дисципліна: Виробниче навчання.

Тема уроку: Локальна мережа.

Цілі:

-          дидактичні

Ø   навчитися налаштовувати комп’ютер до роботи у мережі;

Ø   взнати способи з’єднання комп’ютерів;

Ø   навчитися з’єднувати комп’ютери у мережу за допомогою світча;

-          виховні

Ø   виховання самостійності;

Ø   розвиток дисциплінованості;

Ø   розвиток професійно важливих якостей;

Ø   розвиток пам’яті, мислення, активності, посидючості;

-          розвиваючі

Ø   розвинути та сформувати мислення, пам'ять, увагу, зосередженість, посидючість, спостережливість, уміння слухати;

Ø   розвинути професійні та пізнавальні інтереси.

Тип уроку: урок повідомлення нових знань.

Метод навчання: розповідь, роз’яснення.

Матеріально технічна база:

1. Комп’ютер, мультимедійний проектор, світч(хаб).

2. Методичні вказівки до виконання робіт, мультимедійна презентація на тему «Комп’ютерні мережі» (Додаток 3).

Література:

1. Р. А. Cтєфанов, П. А. Шилькин Робота з Комп’ютером. Навчальний посібник. – Спб.: Пітер, 2005. 256с.

2.         С. Шишкін Ефективна робота в мережі. – М.: ТОВ ВКФ «БАО», 2008. – 330с.

3. Гробов В. П. Мережі для чайників. – М.: Еком, 2005. – 384с.

План

1.          Основні відомості про комп’ютерні мережі.

2.          Прилади для поєднання комп’ютерів у мережу.

3.          Основні правила поєднання комп’ютерів.

Структура уроку.

1.         Організаційний момент: 7 хвилин.

1. Привітання.

2. Перевірка складу групи (перекличка).

3. Перевірка підготовки учнів до заняття (перевірка наявності конспекту).

2.         Актуалізація знань: відповіді на питання. 3 хвил.

Питання для контролю знань:

1.         Що таке комп’ютерна мережа і яке її призначення?

2.         Які типи комп’ютерних мереж існують?

3.         Для чого використовують комп’ютерні мережі?

4.         З яких елементів складається локальна мережа між комп’ютерами у аудиторії?

5.         Яке меню треба використовувати для налаштування комп’ютера у мережі?

6.         Що таке хаб? Для чого його використовують?

7.         Що таке мережна маршрутизатор? Для чого його використовують?

8.         Як правильно з’єднувати комп’ютери між собою?

3.         Мотивація: тема цього заняття вам необхідна для того, щоб технологію створення локальної мережі, актуалізувати і засвоїти, а також для подальшого вивчення таких тем: створення серверу, підключення локальної до мережі Інтернет. 3 хвил.

4.         Повідомлення нових знань, демонстрація мультимедійної презентації: 30 хвил.

1.         Основні відомості про комп’ютерні мережі

Комп'ютерна мережа (обчислювальна мережа, мережа передачі даних) ) - система зв'язку двох або більше комп'ютерів і комп'ютерного устаткування (сервери, принтери, факси, маршрутизатори і інше устаткування). Для передачі інформації можуть бути використані різноманітні фізичні явища, як правило — різні види електричних сигналів або електромагнітного вилучення.

Лока́льна обчислювана мережа (ЛОМ, LAN) — комп'ютерна мережа, що покриває зазвичай відносно невелику територію або невелику групу будівель (дом, офіс, фірму, інститут). Також існують локальні мережі, вузли яких рознесені географічно на відстань більше 12500 км. (космічні станції і орбітальні центри). Не дивлячись на таку відстань, подібні мережі відносять до локальних.

Найчастіше локальні мережі побудовані на технологіях Ethernet або Wifi. Слід зазначити, що раніше використовувалися протоколи Frame Relay , Tokenring, які на сьогоднішній день зустрічаються все рідше, їх можна побачити лише в спеціалізованих лабораторіях, учбових закладах і службах.

У локальних мережах заснованих на протоколі IP можуть використовуватися спеціальні адреси, призначені IANA (стандарти RFC1918 и RFC1597):

·           10.0.0.0—10.255.255.255;

·           172.16.0.0—172.31.255.255;

·           192.168.0.0—192.168.255.255.

Такі адреси називають локальними або сірими, ці адреси не маршрутизуються в Інтернет. Необхідність використовувати такі адреси виникла через те, що коли розроблявся протокол IP не передбачалося настільки широкого його поширення, і поступово адрес стало не хапати. Як варіант був придуманий протокол IPv6. Проте, він доки не став популярним і стали використовувати локальні адреси. У різних LAN адреси, що не перетинаються, можуть повторюватися, і це не є проблемою, оскільки доступ в інші мережі відбувається із застосуванням технологій, що підміняють або приховують адресу внутрішнього вузла мережі за її межами, - NAT або proxy дають можливість підключити ЛВС до Глобальної мережі (WAN). Для забезпечення зв'язку локальних мереж з глобальними застосовуються маршрутизатори (в ролі шлюзів і файрволів).

Конфлікт адрес — це поширена ситуація в локальній мережі, при якій в одній IP підмережі виявляються два або більш за комп'ютери з однаковими адресами IP. Для запобігання таким ситуаціям, а також для полегшення роботи мережевих адміністраторів застосовується протокол DHCP за допомогою якого можна автоматично призначати адреси комп'ютерам.

2.         Прилади для поєднання комп’ютерів у мережу

Комп'ютери можуть з'єднуватися між собою, використовуючи різні середовища доступу: мідні провідники (вита пара), оптичні провідники та через радіоканал (бездротові технології). Дротяні зв'язки встановлюються через Ethernet, бездротові — через wi-fi, bluetooth, GPRS і інших засобів.

Нижче описані елементи, використовувані для створення мереж Ethernet.

Кабель Ethernet. Аби підключити пристрій до мережі Ethernet, необхідна стандартна вита пара Rj-45, інколи звана сполучним кабелем. На малюнках показаний роз'єм Ethernet Rj-45 в двох проекціях, а також порт Ethernet комп'ютера із значком Ethernet над ним.

Концентратор Ethernet. Цей прилад має декілька портів Ethernet. Аби створити мережу, потрібно за допомогою кабелю Ethernet підключити кожен пристрій до концентратору.

·           Кабель з перехресними проводниками. Це особливий вигляд кабелю Ethernet, який використовується для прямого з'єднання двох пристроїв без концентратора.

·           Маршрутизатор. Цей пристрій направляє трафік в мережі користувача. На вигляд маршрутизатор часто нагадує концентратор, показаний на малюнку вище. Цей пристрій особливий корисно в домашніх мережах, оскільки дозволяє двом або декільком комп'ютерам використовувати загальне підключення до Інтернету.

3.         Основні правила поєднання комп’ютерів

Встав Т-коннектор в мережеву плату і надінь з одного боку кабель. Якщо підключатиметься ще один комп'ютер, то його кабель ти вставиш з іншого боку. Якщо вже когось підключати, то дірку треба замкнути термінатором (проста заглушка). Запам'ятай, жодних порожніх дірок в BNC-коннекторе не повинно бути, інакше мережа не працюватиме.

Один з термінаторов в твоїй мережі має бути заземлений. Запам'ятай, "лише один" і "повинен". Для цього є спеціальні термінатори з ланцюжком. До цього ланцюжка ти і приробиш заземлення. Якщо ти цього не зробиш, то при працюючій мережі не можна буде стосуватися BNC-коннектора, інакше тебе вдарить струмом.. Електричним розрядом від незаземленої мережі убити не можна, тому що він дуже маленький. Але заземлити все ж бажано.

Обтиск витої пари

Якщо ти вирішив працювати з нею, то ця частина для тебе буде простіше у фізичному сенсі. RJ 45. Спершу простий зчищаєш верхній шар ізоляції. А далі закладаєш його в роз'єм і обжимаєш. Для обтиску є спецінструмент, який також можна купити. Такі роз'єми потрібно вішати з обох боків кабелю. Один вставляєш в комп’ютер, а інший в хаб.

Якщо ти хочеш з'єднати між собою лише два комп'ютери, то можна обійтися без використання хаба. В цьому випадку при обтиску тобі доведеться поміняти місцями жили 1-2 і 3-6. Тепер такий кабель личить для з'єднання комп’ютер - комп’ютер без посадки в хаб.

Налаштування протоколів

Я думаю, що з драйверами проблем не буде, тому відразу переходимо до налаштування протоколів. Для цього увійди до "Панелі управління" і клацни мишкою в "Мережу".

За умовчанням у тебе встановлені ось такі компоненти:

* Клієнт для мереж M$

* Драйвер мережевої карти

* Протокол Tcp/ip

Спершу змінимо спосіб входу в систему. Для цього вибери у випадному списку "Звичайний вхід в Windows". Це потрібно, аби M$ не діставав введенням пароля при завантаженні.

Давай набудуємо Tcp/ip для швидшої роботи. Увійди до його властивостей і на закладці "IP-адрес" вибери "Вказати IP-адрес явним чином". Якщо варто "Отримати IP-адрес автоматично", то при завантаженні комп'ютера вікна обнюхуватимуть мережу у пошуках вільної адреси. У цьому нічого страшного не немає, але завантаження йтиме в два рази довше. Тому ми задамо адресу уручну.

У полі IP-адрес потрібно ввести будь-яка адреса у форматі Ххх.Ххх.Ххх.Ххх. Бажано, аби він виглядав як 192.168.ххх.ххх. Якщо ти підключений або збираєшся підключитися до інету, то твоя IP-адрес має бути унікальною і не конфліктувати з адресами що вже існують в мережі. Для цього виділений простір, починаючи з 192.168. Такі адреси не маршрутизуємі і не конфліктуватимуть з iNet-ом. Хоча в кватирках вирішена проблема конфліктів, але все таки бажано дотримуватися цього правила. Отже, ти можеш призначити комп'ютерам адреси приблизно такі: 192.168.1.1, 192.168.1.2, 192.168.1.3 і так далі

Маску підмережі можна виставити в 255.255.255.0. Що вона означає? Вона показує, скільки бітів в адресі відноситься до адреси мережі, а, скільки до адреси комп'ютера в цій мережі. У моєму випадку до адреси мережі відносяться перші три байти, тобто 192.168.1, а до адреси комп'ютера відноситься остання цифра. З такою маскою зможе працювати мережа з 255 комп'ютерів.

Після всіх цих налаштувань можна сміливо жати "ОК" і перезавантажувати тачку.

Тепер я розповім про налаштування IPX. Цей протокол може знадобитися для старих ігор. За умовчанням він не встановлений, тому потрібно натиснути "Додати" і знайти в розділі "Microsoft" рядок "Ipx/spx - сумісний протокол". У його властивостях, на закладці "Додатково", потрібно виставити:

Макс. число каналів = число комп'ютерів в мережі + 1

Макс. число підключень = число комп'ютерів в мережі + 1

Маршрутизація джерела = Кеш на 16 записів

Мережева адреса = Будь-яке унікальне для мережі число без рисок, крапок і будь-яких інших карлючок.

Більше нічого міняти не треба. Просто тисни "ОК" і знову перенавантажуй комп'ютер.

Мережа готова. Головне її достоїнство - всі комп'ютери можуть подорожувати по мережі через одне з'єднання. Для цього на комп, який підключений до Інтернету, потрібно поставити proxy сервер. У цьому нічого страшного не немає. Збирай валізи і вали сюди: http://www.winproxy.cz/. Тут ти можеш викачати останню версію Winproxy. Ця софтина працює як на NT подібних машинах, так і на 9х.

Видача домашнього завдання: розібратися з основними принципами роботи локальної мережі. 2 хвил.

3. Наочні засоби у викладанні та методика їх використання

Використання наочних засобів, для створення у школярів образних вистав, але і для формування понять, для розуміння відвернутих зв'язків і залежностей - одне з найважливіших положень дидактики, заснованої на методології діалектичного матеріалізму. Відчуття і поняття - різні рівні єдиного процесу пізнання.

Ще Я. А. Коменський висунув "золоте правило": "все, що. можна, надавати для сприйняття відчуттям...". Вимога, аби знання черпалися учнями, перш за все з власних спостережень, зіграло велику роль у вченні. Проте обмеженість сенсуалістічеськой філософії, на яку спирався Коменський, не дозволила йому розкрити принцип наочності вчення з необхідною повнотою і різносторонністю.

Принцип наочності був значно збагачений в працях Р. Песталоцци. Він вважав, що органи чуття самі по собі доставляють нам безладні відомості про навколишній світ. Вчення повинне знищити безладність в спостереженнях, розмежувати предмети, а однорідні і близькі знову з'єднати, тобто сформувати в учнів поняття.

У педагогічній системі К. Д. Ушинського використання наочність у вченні органічно пов'язано з викладанням рідної мови. Ушинський вважав, що кращим засобом добитися самостійності дітей в процесі розвитку дару слова, служить наочність. Необхідно, аби предмет безпосередньо сприймався дитям і аби під керівництвом вчителя "...ощущенія дитяти перетворювалися на поняття, з понять складалася думка, і думка вдягалася в слово".

У сучасній дидактиці поняття наочності відноситься до різних видів сприйняття (зрітельним, слуховим, дотиковим і ін.). Жоден з видів наочних посібників не володіє абсолютними перевагами перед іншим. При вивченні природи, наприклад, найбільше значення мають натуральні об'єкти і зображення, близькі до натури, а на уроках граматики - умовні зображення стосунків між словами за допомогою стрілок, дуг, за допомогою виділення частин слова різними кольорами. Незрідка виникає необхідність використовувати різні види наочних засобів при ознайомленні з одними і тими ж питаннями. Наприклад, в курсі історії доцільно розглядати предмети, що збереглися від епохи, що вивчалася, макети і картини, що змальовують відповідні явища, історичні карти, дивитися кінофільми і так далі

Дуже поважно використовувати наочні засоби цілеспрямовано, не захаращувати уроки великою кількістю наочних посібників, бо це заважає таким, що вчиться зосередитися і обдумати найбільш істотні питання. Таке вживання наочності у вченні не приносить користі, а швидше шкодить і засвоєнню знань, і розвитку школярів.

Коли в учнів є необхідні образні вистави, слід використовувати їх для формування понять, для розвитку відвернутого мислення учнів. Це правило відноситься не лише до середніх і старших, але і до початкових класів. Спираючись на сприйняття молодшими школярами безлічі і стосунків між ними, треба вже в 1-м класі поступово переходити до узагальнення наочних стосунків, добиваючись їх розуміння у відвернутому плані. Так, виконавши множення і ділення на квадратиках або кружечках в межах двох десятків, слід перейти до з'ясування зв'язку між множенням і діленням, взаємно зворотних стосунків між цими арифметичними діями.

При іншій формі поєднання, що різко відрізняється від тільки що описаною, відомості про предмети і процеси учні отримують із словесних повідомлень вчителя, а наочні засоби служать для підтвердження або конкретизації словесних повідомлень. В цьому випадку, на уроці, присвяченому тій же темі (сірчана кислота), вчитель сам розповідає про її фізичні властивості і показує ці властивості.

Перша із згаданих форм поєднання є ефективнішою не лише для засвоєння знань, але і для розвитку спостережливості школярів. Перевага першої форми позначається особливо різко тоді, коли має бути здійснений тонкий аналіз об'єкту, наприклад, при вивченні внутрішньої будови аркуша. Оскільки вживання іншої форми поєднання вимагає менше часу, можна удаватися до неї, коли виробляється порівняно "грубий" аналіз об'єктів.

Знання вчителем форм поєднання слова і засобів наочності, їх варіантів і порівняльної ефективності дає можливість творчо застосовувати наочні засоби згідно поставленому дидактичному завданню, особливостям учбового матеріалу і іншим конкретним умовам.

Наочні навчальні посібники - площинні і об'ємні зображення предметів і явищ, створювані для цілей вчення, виробничі і природні об'єкти в їх природному або препарованому вигляді. Вживання Наочних навчальних посібників сприяє формуванню в матеріалістичних вистав, учнів, і понять, виробленню у них умінь і навиків. Наочні навчальні посібники використовуються в школі на різних етапах учбового процесу: при поясненні вчителем нового матеріалу, при закріпленні що його вчаться, під час повторення вивченого матеріалу і при перевірці вчителем знань учнів, а також в позакласній, кружкової роботі. Наочні навчальні посібники повинні відповідати вмісту програм і підручників, методам і прийомам вчення, віковим особливостям учнів, а також задовольняти певним науковим, естетичним, санітарно-гігієнічним, технічним і економічним вимогам. Наочні навчальні посібники дуже всілякі по своєму призначенню, вмісту, способам зображення, матеріалам і технології виготовлення, по методах і прийомах використання. Їх прийнято ділити на 2 основних групи: натуральні наочні навчальні посібники, що складаються з природних або виробничих об'єктів, і образотворчі наочні навчальні посібники, що змальовують предмети і явища засобами мистецтва (живопис, графіки, скульптури) і техніки.

По способах зображення розрізняють: образні наочні навчальні посібники, що показують предмети і явища в реальному, образному вигляді (моделі, макети, муляжі, картини, ілюстративні таблиці і ін.), і схематичні умовні наочні навчальні посібники, передавальні в предметі або явищі лише найголовніше, основніше, у відомій логічній обробці і з використанням умовних графічних знаків, умовного розфарбовування і символіки (карти, схеми, діаграми і ін.).

Наочні навчальні посібники багато в чому залежать від правильного їх зберігання. Друкарські наочні посібники (картини, таблиці і ін.) треба зберігати в розгорнутому вигляді в невисоких шафах з широкими висувними ящиками. Їх доцільно наклеювати на тканину, картон або обкантовувати по краях. Настінні географічні, історичні карти, які друкуються зазвичай на 2, - 4- (6 листах, як правило, наклеюють на полотно, до верхнього краю прикріплюють круглі палиці. На них карти згортаються і встановлюються в спец. підставки. Моделі, макети і діорами, що виготовляються з картону, дерева і металу, зберігаються у великих коробках або фанерних ящиках з кришками. Натуральні наочні посібники (гербарії, сухі і вологі препарати, энтомологические колекції, чучела і скелети), а також муляжі і анатомічні моделі треба містити в сухому приміщенні, не піддавати дії сонячних променів, оберігати від вицвітання і деформації.

Тому їх поміщають в картонні коробки з кришками, що щільно закриваються, і зберігають в шафах з глухими дверцями. Для оберігання сухих препаратів, ентомологічних колекцій, чучел і гербаріїв від грибків і від комах-шкідників слід застосовувати, особливо в період літніх канікул, нафталін, парадихлор-бензол і ін.

Класифікація наочних посібників

Дидактичний принцип наочності є таким, що веде у вченні, але його, як і в пізнанні, слід розуміти ширше, ніж можливість зорового сприйняття.

Поняття наочності вимагає в процесі вчення спеціального використання в учбових цілях не лише різних предметів і явищ або ж їх зображень, як це тлумачилося до останнього часу, але і моделей, символів, у тому числі знакових, таких, що відображають в умовній формі істотні властивості явищ, що вивчаються.

Особливу роль наочність грає у вченні дітей молодшого шкільного віку, оскільки відповідає особливостям їх сприйняття і засвоєння знань. Впливаючи на органи чуття (зрітельниє, слухові і т. д.), засоби наочності забезпечують різностороннє, повне формування якого-небудь образу, поняття і тим самим сприяють міцнішому засвоєнню знань, розумінню зв'язку наукових знань з життям.

Наочність сприяє виробленню в учнів емоційно-оцінного відношення до знань, що повідомляються. Проводячи самостійні досліди, учні можуть переконатися в істинності знань, що набувають, в реальності тих явищ і процесів, про які, їм розповідає вчитель. А упевненість в істинності отриманих відомостей, переконаність в знаннях роблять їх усвідомленою, міцною. Засоби наочності підвищують інтерес до знань, роблять легшим процес їх засвоєння, підтримують увагу дитяти.

B залежності від дидактичних функцій розрізняються наступні види наочності.

Природна наочність (рослини, тварини, корисні копалини); її функція - знайомство учнів з реальними об'єктами природи.

Експериментальна наочність (явища випару, танення льоду); функція - знайомство з явищами і процесами в ході дослідів, спостережень.

Картинна і картинно-динамічна наочність (картини, малюнки, фотографії, діапозитиви, кіно); функція - познайомити з якимись фактами, предметами, явищами через їх відображення.

Об'ємна наочність (макети, муляжі, геометричні фігури); функція - знайомство з тими предметами, де об'ємне, а не площинне зображення грає роль в сприйнятті.

Звукова наочність (грамзаписи, магнітофонні записи, радіо); функція - відтворення звукових образів.

Символічна і графічна наочність (креслення, схеми, карти, таблиці); функція - розвиток абстрактного мислення, знайомство з умовно-узагальненим, символічним відображенням реального світу.

Змішана наочність - учбовий звуковий кінофільм; функція - відтворення якнайповнішого живого відображення дійсності.

Перш ніж відібрати для уроку той "або інший вигляд наочності, необхідно продумати місце його вживання залежно від його дидактичних можливостей. При цьому слід мати на увазі, в першу чергу, цілі і завдання конкретного уроку і відбирати такі наочні посібники, які чітко виражають найбільш істотні сторони явища, що вивчається на уроці, і дозволяють учневі вичленяти і групувати ті істотні ознаки, які лежать в основі формованої на даному уроці вистави або поняття.

Від учбових завдань залежить і вибір однієї з форм поєднання наочності і розповіді вчителя. У одних випадках джерелом знання виступає наочний посібник, а пояснення вчителя виконує функцію керівництва сприйняттям учнів. Наочні посібники можуть служити опорою для усвідомлення зв'язків між фактами, явищами, недоступних безпосередньому спостереженню, а слово вчителя спонукало до спостереження і направляє дітей на, осмислення, тлумачення зроблених спостережень.

При узагальненні, повторенні вивченого, як правило, джерелом знання про факти, явища або їх зв'язки виступає бесіда вчителя, а наочність виконує функцію підтвердження, ілюстрації, конкретизації словесного повідомлення або служить відправним пунктом повідомлення, що містить відомості про явища і зв'язки, недоступні безпосередньому сприйняттю.

Засоби наочності можуть виступати в ролі джерела знань при організації самостійної роботи творчого, дослідницького характеру. В цьому випадку вчитель визначає завдання, направляє діяльність учнів.

Засоби наочності можуть служити зоровою опорою при опиті учнів: використовуючи, наприклад, вміст кадрів діафільма, учні переказують уривок літературного твору.

Кількість засобів навчання, вживаних на одному уроці, визначається конкретними освітніми, виховними і розвиваючими цілями уроку. Сповна можливі випадки, коли вчитель вважає достатнім використовувати на уроці лише підручник, не удаючись до інших засобів вчення. В той же час у ряді випадків необхідне комплексне вживання різних видів наочності.

У початкових класах формуються не лише представлення учнів про об'єкти, що вивчаються, але і поняття. Досягненню кожним з цих завдань сприяє використання різних видів наочності. Це вимога комплексного підходу до використання засобів вчення пов'язана із специфікою їх функцій.

При формуванні вистав основне місце відводиться образній наочності. Найбільш простий, поширений і традиційний її вигляд - друкарські картини і ілюстративні таблиці, як демонстраційні, так і роздавальні.

Картина як засіб вчення відома з XIX століття. У учбово-виховному процесі (на уроці і в позакласній роботі) застосовується у вигляді настінних демонстраційних картин великого формату; у вигляді ілюстративного матеріалу індивідуального і групового користування в альбомах сюжетних картинок; у стрічках ілюстрацій (листівок, вирізок) до епідіаскопа; у вигляді малюнків в підручниках. Картини можуть бути спеціально створені до окремих тем учбової програми, репродукції художніх полотен відомих майстрів також можуть служити корисним навчальним посібником.

Картини володіють однією особливістю, яка пояснює їх систематичне вживання в школі: художник змальовує основні ознаки предметів і явищ в більш концентрірованном вигляді, ніж це зустрічається в житті. Винесення основного на передній план забезпечує можливість чіткого відділення головного від другорядного. Образотворчі засоби сприяють яскравому, образному, повному сприйняттю картини, стимулюють мову учня.

На уроках картини використовуються для вирішення різних учбових завдань: вони можуть бути джерелом нових знань, матеріалом для узагальнення, ілюстрацією розповіді вчителя або учня, засобом мотивації.

Достоїнства учбових картин - їх велика інформаційна ємкість, що досягається художністю зображення об'єкту, що вивчається, відсутність неістотних деталей, що можуть відвернути увага, статичність дітей. Крупне зображення дозволяє тривало фіксувати увагу учнів на явищі, що вивчається, направляти його на істотне, головне. Використовуючи учбові картини, вчитель знайомить школярів також і з прийомами роботи, які потім знайдуть місце при самостійній діяльності учнів з роздавальним матеріалом не лише друкарського, але і наочного характеру, тобто за допомогою картин формує загальноучбові уміння. У педагогічному плані істотно і те, що картини як своєрідні художні твори надають на учнях сильну емоційну дію, тим самим, підсилюючи сприйняття учбового матеріалу. В той же час робота з картинами є своєрідною базою для розуміння живопису, що важливе у виховному і розвиваючому планах.

Таблиці розрізняються за призначенням і оформленню. Основу одних з них складають художньо виконані зображення об'єктів, що вивчаються, або відповідні фотознімки, об'єднані загальною темою (таблиці із зображеннями тварин, рослин: "Гриби", "Береза і ялина", "Птиці" і т. п.).

Інші таблиці є поєднанням цифрового, текстового або графічного матеріалу з одним або декількома малюнками або без їх. До них відносяться, наприклад, таблиці по вченню грамоті, по російській мові, для складання і вирішення завдань, до уроків позакласного читання. Одні таблиці використовуються як ілюстрації при поясненні нового матеріалу, інші - як джерело додаткової інформації для уточнення, розширення знань учнів, як матеріал для організації тренувальних вправ.

Особливе місце займають довідкові і інструктивні таблиці: "Правильно біси і вимірюй", "Правильно сиди при письмі", "Правила дорожнього руху" і так далі Вони призначені для тривалого користування.

До статичної ілюстративної наочності відносяться ілюстрації підручника. Зараз при кольорового виконання підручників, за наявності в них фотографій багато ілюстрацій можуть виконувати не менш важливі повчальні функції, чим наочні демонстраційні посібники. Так, наприклад, в підручниках російської мови багато малюнків. Вони дозволяють організувати всіляку роботу. У одних випадках малюнки є простою ілюстрацією до тексту: наприклад, малюнки до уроків по темі "Позначення м'якості приголосних явними буквами" (телята, ягнята, котенята, щенята), малюнок до вправи "Зима" і тому подібне В інших випадках малюнки підказують дітям, які слова потрібно написати. Наприклад, завдання "Допишіть пропозиція (Дівчатка рвуть... На озері шумлять...)" учні можуть виконати по-різному, тобто дописати будь-яке із слів (в даному випадку - квіти, вітки, траву і хлопці, очерети, качки). Малюнки ж (тут - конвалії, очерети) направлять думку дитяти в потрібне русло - пропозиція буде доповнена словами з певною орфограмою (ши).

Нарешті, по малюнках в підручнику учні складають відповіді на питання, пропозиції і невеликі розповіді.

Окрім ілюстрацій, в підручниках російської мови поміщені схеми-таблиці закінчень іменників і прикметників, змін дієслова і так далі По ним організовується спостереження за тим або іншим мовним явищем, вони можуть служити і для узагальнення, і для порівняння, і для довідок при виконанні самостійної роботи і при самоперевірці.

Аналогічні функції малюнків в підручниках математики і природознавства. Значною мірою вони є ілюстраціями до тексту (завдання, статті), але певна їх частина, особливо в природознавстві, є учбовий матеріал, що супроводжується практичними завданнями (скласти по малюнку завдання, виконати роботу за визначенням сторін горізонта і т. д.). Малюнки в підручниках по читанню частіше грають ілюстративну роль.

Натуральні об'єкти. До них відносяться живі рослини, об'єкти неживої природи (зразки корисних копалини). Натуральні об'єкти дають можливість забезпечити точне уявлення про величину, форму, об'єм даного предмету. Природні об'єкти доступні сприйняттю не лише зором, але і за допомогою інших органів чуття: дотики, нюх. Спостереження за живими об'єктами в їх місці існування допомагає встановити особливості їх життя. Використання натуральних наочних посібників забезпечує здобуття вірних і повних вистав і понять про рослини, що вивчаються, і тварин. Натуральні об'єкти застосовуються як демонстраційний і роздавальний матеріал.

Проте слід сказати, що не завжди школа по тих або інших причинах може мати в своєму розпорядженні живі рослини і тварин. Тому для учбових цілей створюються спеціальні натуральні наочні посібники у вигляді гербаріїв, колекцій, роздавального природного матеріалу, муляжів, макетів, препаратів і ін.

Препарати. Препаратами прийнято вважати всі природні об'єкти, що піддавалися консервації і препаруванню для учбових цілей (сухі і вологі зоологічні препарати, гербарії і т. д.). Препарати використовуються на уроках природознавства і читання як як демонстраційний при фронтальній роботі, так і роздавального матеріалу для організації самостійної діяльності учнів.

Колекції. Це збори однорідних предметів, об'єднаних родовою ознакою. У початкових класах використовуються колекції корисних копалини, тканин, насіння, грунтів і так далі Колекції використовуються, як правило, на уроках природознавства, праці при вивченні відповідних тим як джерело знань і при організації самостійної роботи дослідницького характеру.

Моделі, макети, муляжі - це тривимірні зображення предмету (його частини або групи предметів) в зменшеному або збільшеному вигляді. У початковій школі використовуються глобус, компас і деякі технічні моделі - годинний циферблат, термометр і так далі Моделі використовуються як демонстраційні посібники при поясненні учбового матеріалу і перевірці знань учнів. На уроках праці, наприклад, - як зразки при виконанні завдань, як основа для технічних модифікацій (модель машини із заміною кузова).

Як демонстраційні посібники на уроках природознавства і образотворчого мистецтва застосовуються муляжі плодів овочів і фруктів, а також самостійно виготовлені на уроках праці макети ландшафту.

Розглянуті вище засоби вчення прийнято було відносити до демонстраційних, оскільки вони виступали переважно в ролі ілюстрацій до пояснення (розповіді) вчителя. Проте вимога життя - готувати школярів до самостійної праці - привело до істотного збільшення долі самостійної діяльності учнів і відповідно змінило, розширило функції всіх засобів вчення, включаючи демонстраційні. У сучасній школі і картини, і таблиці, і колекції незрідка виступають як матеріал для самостійного індивідуального спостереження, як засіб організації самостійної пізнавальної учбової діяльності учня.

Роздавальні матеріали, призначені для індивідуального користування, широко застосовуються в учбовому процесі. До них відносяться рахункові палички, моделі натуральних об'єктів (монети, геометричні фігури), вживані на уроках математики, розрізна азбука і склади до уроків вчення грамоті, гербарниє листи дикорослих і культурних рослин, зразки корисних (для природознавства) копалини, зразки готових виробів і картки інструкцій для уроків праці, індивідуальні моделі з природного матеріалу (листя, вітки, квіти, гриби і ін.) до уроків образотворчого мистецтва. Методика вживання їх розкрита у відповідних главах.

До посібників індивідуального користування відносяться і диференційовані завдання по російській мові і математиці, умовно названі дидактичними матеріалами (набори карток, що містять завдання різної трудності, зброшуровані або у вигляді, що розрізає). Дидактичні матеріали по російській мові і математиці застосовуються на всіх етапах вчення: при підготовці до пояснення нового, при засвоєнні нового, при закріпленні і поглибленні знань і навиків, при перевірці засвоєння

учбового матеріалу. Досить вільна структура дидактичних матеріалів дозволяє створювати з них варіанти, відповідні учбовим цілям конкретного уроку. За допомогою дидактичних матеріалів вчителеві легко організувати диференційовані заняття, заняття із слабовстигаючими підручниками.

Значне місце серед учбово-наочних посібників займають екранні, звукові, екранно-звукові (аудіовізуальні) засоби. Використовуючи екранні і звукові посібники, слід пам'ятати, що вони не є якимись універсальними засобами, а володіють лише певними специфічними можливостями. При цьому слід підкреслити, що кожен з видів технічних засобів (фільм, діафільм, діапозитив, транспаранти до кодоскопу) має свою специфіку.

Сьогодні у розпорядженні вчителя початкових класів понад 400 діафільмів, мало чим менше серій діапозитивів, близько 100 учбових фільмів і кінофрагментів по всіх учбових предметах, серії грамзаписів до уроків читання, до уроків музики, до уроків фізичної культури, серії транспарантів до уроків природознавства і математики для графопроєктора.

Учбові кінофільми і кінофрагменти. Учбові фільми для початкових класів розраховані на час демонстрації від 10 мін (одна частина) до 20 мін (дві частини).

У зв'язку з широким впровадженням в учбовий процес кінофрагментів істотно змінилися функції учбових фільмів. Вони служать в першу чергу для систематизації і узагальнення знань. Можуть застосовуватися фільми і безпосередньо при вивченні нових тим програм. В цьому випадку доцільне використання фільмів, які освітлюють окремі питання теми і містять фактичний матеріал, корисний для формування вистав. Такий фільм даватиме необхідний учбовий матеріал для побудови бесіди і розповіді вчителя.

Учбовий фільм може демонструватися на початку, середині і в кінці уроку залежно від мети включення його в урок, дидактичного призначення. Готуючись до уроку з використанням учбового кінофільму, вчитель обов'язково переглядає його і знайомиться з монтажним аркушем, що дозволяє продумати мета і місце даного засобу вчення в уроці, питання і завдання по фільму до учнів. Перед будь-яким переглядом необхідно сформулювати таким, що вчиться меті демонстрації, дати питання, завдання, що робить сприйняття фільму цілеспрямованим. Їх кількість в початкових класах має бути невелика, аби учні змогли утримати їх в пам'яті. Демонстрація фільму є органічною частиною уроку і поєднується з іншими методами навчання, самостійною роботою учнів.

Учбові діафільми. Діафільм - статичне зображення на плівці, об'єднане єдиною сюжетною лінією і що у зв'язку з цим має певну послідовність подачі матеріалу теми.

Для початковий класів особливо великий значення має образотворчий ряд діафільм. Він може полягати з, документальний матеріалу (фотографії, документ) і бути мальованим.

На документальний матеріалі будуються головний образом діафільми нарисовий характер, а на мальованому - сюжетного.

По побудові діафільми можуть бути цілісними і фрагментарними.

Як правило, зрительний ряд діафільм супроводиться підписами - субтитр, але багато вчителі з повною підставою не читають підкадрові написи в класі, замінюючи їх бесідою з учнями. Частина діафільм до уроків російський мова відрізняється тим, що в кадри включений титр-завдання, орієнтуючий вчитися на виконання конкретний дія (допиши, відповідай на питання, склади пропозицію), і кадр для самоперевірка, де дані зразки правильний результат.

У теперішній час до діяти фонду учбовий діафільм, випустити студія "діафільм", входять діафільми до уроків російський мова, читання, природознавство, математика, трудовий вчення; для проведення позакласний робота.

Діафільми можуть бути використані на весь етапах процес вчення. Робота з діафільмом передбачає керівництво вчитель, вона складається зазвичай з:

1.пояснення мета і значення завдання (мотивація);

2.демонстрації діафільму з коментуванням кожного кадру, при цьому увага учнів фіксується на деталях зображення;

3.повторний перегляду діафільм.

4.Окремий етапи можуть замінюватися іншими у зв'язку із специфікою учбовий предмет: на уроках читання і розвиток мова особливий увага приділяється колективний переказу з метою допомогти дітям знайти словесний еквівалент зображенню, словарний і граматичний робота, обговорення кращий розповідь, складання план (так вводяться в загальний схему новий етапи); на уроках природознавства можуть бути замість коментування відповіді на питання, розповідь учень, виконання практичний робота; на уроках математика переважний місце має виконання практичний завдання (обчислити, визначити форму, кількість сторона, кутів у фігури, сам фігуру, даний в кадр,).

Для успішний діяльності з використанням учбовий діафільмів (екран посібників) в учнів необхідно сформувати загальноучбовий навики і уміння сприймати учбовий інформація з екран, розшифровувати і переробляти її.

Вчення прийом робота слід починати на самий простий за змістом кадрах діафільм. Для цього спочатку потрібно навчити дитяти бачити зображення в кадрі. Уважно, не кваплячись, діти розглядають малюнок, прагнучи не упустити жоден деталі. Такий детальний розгляд допоможе зрозуміти вміст кадр і відповісти на самий простий питання: що (хто) змальоване в кадрі? Що робить дійовий особу? Де відбувається дія? Як можна оцінити цей дію, вчинок? На цих або подібний він питання по черзі відповідають різний учні.

Далі один з учень, спираючись на короткий запис питання (Хто? Що робить? Де?), три пропозиціями розкриває вміст кадр. Доповнюючи друг друга, учні роблять короткий опис який-небудь крупний деталь кадр - так опрацьовується загальний план і крупний деталь. Після прочитування вчитель знайомить дітей з різний видами завдання діафільм, вправляє їх в поясненні сенс і хід виконання завдання.

У малокомплектний школі, де виконувати різний учбовий завдання по кадрах діафільм припаде таким, що вчиться весь три класів, знайомити з прийомами виконання завдань доцільно відразу всіх учнів на загальному етапі уроку. В умовах, коли учнів значну частину учбового часу працюють самостійно, просто необхідно, аби кожен учень під керівництвом вчителя вправлявся в названих прийомах роботи з діафільмом, тобто кожен повинен відповісти на одне з питань, розповісти вміст одного кадру, описати одну деталь, роз'яснити суть завдання і порядок його виконання. Лише така попередня підготовка дозволить успішно організувати надалі самостійну діяльність учнів за допомогою учбових діафільмів.

Вся самостійна і колективна робота учнів по екранних посібниках обов'язково завершується роботою з вчителем, в процесі якої перевіряються результати діяльності дітей і підводяться необхідні підсумки і виводи.

Учбові діапозитиви. Діапозитиви - фотографічне позитивне зображення на плівці, що поміщається в спеціальну картонну або пластмасову рамку. Вони випускаються серіями до 30 штук в кожній.

Діапозитиви відрізняються від діафільмів організацією матеріалу. Якщо в діафільмі кадри зв'язані сюжетною лінією або за іншою ознакою, то в серії діапозитивів система розташування матеріалу, запропонована автором, може і не використовуватися. Вчитель демонструє кадри в тій послідовності, яка найбільш доцільна при вибраній їм методиці викладу матеріалу.

Серії діапозитивів створені до всіх учбових предметів початкової школи, і значна частина їх призначена для позакласної роботи. Традиційно вчителі початкових класів використовували як ілюстрації до своєї розповіді (ввідному слову або до літературних текстів) серії діапозитивів на уроках читання, рідше - російської мови. В даний час створені і широко використовуються серії діапозитивів до уроків математики, зокрема за геометричним матеріалом; до уроків трудового вчення; природознавства, наприклад серії діапозитивів "Часи роки", "Тваринні в різні пори року", "Рослини в різні часи року", "Вода в природі", "Ліс".

Для початкової школи створена серія діапозитивів по образотворчому мистецтву, яка складається з розділів, передбачених програмою. Демонструючи їх, вчитель може з врахуванням віку учнів розкрити основну ідею твору і зупинити увагу хлопців на тому, якими образотворчими засобами художникові удалося це виразити.

Діапозитиви, як і діафільми, при поясненні вчителі виконують головним чином ілюстративну функцію, допомагаючи таким, що вчиться сприймати учбовий матеріал, оскільки створюють повніше уявлення про подію або явище. Але функції цих статичних посібників, що виучують, не обмежуються, звичайно, лише ілюстрацією розповіді вчителя. Вони можуть служити матеріалом і для перевірки знань учнів, і для проведення усних і письмових вигадувань.

Транспаранти до кодоскопу. На уроках часто використовується гра-фопроєктор (кодоскоп) - прилад, призначений для демонстрації великоформатних транспарантів, виконаних на прозорій плівці. Транспаранти можна показувати як поодинці, так і серією. За рахунок послідовного накладення одного транспаранта на іншій створюється ілюзія руху і розвитку. Статичні зображення набувають певної динаміки. Графопроєктор допомагає вчителеві піднести учбовий матеріал поетапно, логічними частинами. Це сприяє кращому розумінню, засвоєнню матеріалу, увага школярів концентруєтся на найголовнішій.

Вчителі застосовують на уроках математики і російської мови саморобні транспаранти. На плівку фломастером наносяться дані завдань, приклади, слова з пропущеними орфограмами, завдання і приклади по словотворенню, зразки виконаних робіт для перевірки і самоперевірки.

Використання транспарантів до графопроєктору в учбово-виховному процесі сприяє формуванню в учнів уміння аналізувати, порівнювати, зіставляти і синтезувати.

На розробленому уроці можна використовувати різноманітні наочні засоби навчання в підготовці учнів для ліпшого засвоєння теми(дидактичні, кольорові, великі, рухомі ).

Висновок

У процесі, виконання курсової роботи нами була досягнута поставлена мета і досягнуті наступні задачі:

- виявлені роль і місце учбової дисципліни: «Виробниче навчання» в учбових документах при підготовці фахівців в ПТЗО;

- визначені міжпредметні зв'язки (виявити, які дисципліни і теми з них є забезпечуючими для вивчення теми: «Локальна мережа»; виявити, які дисципліни і теми з них забезпечує тема: «Локальна мережа»);

- складений поурочно-тематичний план вивчення теми : «Локальна мережа»;

- розроблений комплексно-методичне забезпечення для теми: «Локальна мережа»;

- виконаний аналіз учбово-матеріальної бази, яка повинна бути привернута для вивчення теми : «Локальна мережа»;

- розроблений порядок організації і методику теми «Локальна мережа»;

- дані рекомендації по удосконаленню розробки уроку.

Список використаних джерел

1.         Фіногєєва Т.Є., Чиж О.Н. «Досвід використання ігрових методів навчання з метою формування творчої самостійності студентів педагогічних ВНЗ» // «Освіта Донбасу»: науково-методичне видання, № 2 (121), 2007. Журнал внесено до переліку наукових фахових видань України (педагогічні науки, постанова президії ВАК України від 14.11.2001 року № 2-05/9). – Луганськ: «Альма-матер», С. 79-82.

2.Подласый И.П. Педагогика. 2кн. – М.: 1999.

3. Макиенко Н.И. Педагогический процесс в училищах профессионально-технического образования. – Минск: Высш. Шк., 1977. – 239с.

4. Харламов И.Ф. Педагогика. – М.: Высшая школа, 1990 – 576с.

5. Маленко А.Т. Задачи по профессиональной педагогике. – М.: Высш. шк., 1987 – 168с.

6. Кащев В.Д., Ковальчук А.В. Горное дело. II-е изд., перераб. и доп. М.: Недра, 1979г.

7. Шекурдин В.К., Несмотреев В.И., Федоренко В.И. Горное дело: Учебник для техникумов. – М.: Недра, 1987. – 440с.

8. Килячков А.П., Брайцев А.В Горное дело: Учебник для техникумов. – М.: Недра, 1989. – 422с.

9. Килячков А.П. Технология горного производства. – М.: Недра, 1985. – 400с.

10. Дмитриев А., Усманов Б., Шелейкова О.Н. Социальные инновации: сущность, практика, осуществление.- М, 1992.