Курсовая работа: Розробка алгоритму визначення пропускної здатності ВДМ

Курсовая работа: Розробка алгоритму визначення пропускної здатності ВДМ

Курсовий проект

з дисципліни

"Методи наукових досліджень і сучасні комп’ютерні технології"

на тему:

"Розробка алгоритму визначення пропускної здатності ВДМ"

Вступ

1. Опис парковок на вулично-дорожній мережі міста

1.1 Стан систем паркування автомобілів

1.2 Структура об’єкту дослідження

1.3 Визначення входів і виходів об’єкта дослідження

1.4 Фактори, що впливають на розташування парковок

1.5 Схеми розташування автомобілів на парковках

1.6 Висновки по розділу

2. Вибір методу дослідження

2.1 Методи емпіричного рівня дослідження

2.2 Методи емпіричного і теоретичного рівнів дослідження

2.3 Методи теоретичного дослідження

2.4 Спеціальні методи наукових досліджень

2.5 Висновки по розділу

3. Моделювання об’єкту дослідження

3.1 Вибір критерію ефективності функціонування транспортної мережі

3.2 Показники технічного рівня і експлуатаційного стану дороги

3.3 Алгоритм оптимізації транспортної мережі по обраному показнику ефективності

3.4 Модель складу транспортного потоку

3.5 Модель швидкості транспортного потоку

3.6 Експериментальне дослідження алгоритму

3.7 Оптимізація транспортної мережі центральної частини м. Харкова за допомогою критерію ефективності функціонування транспортної мережі

3.8 Висновки по розділу

4. Аналіз результатів моделювання

Висновок

Список літератури

Вступ

дорожний паркування автомобіль транспортний

Актуальність теми. На даному етапі розвитку автомобілізації в містах України, питання виділення територій під паркування автомобілів набуває гострого характеру. Найбільші проблеми виникають у центрі міст, де територія не значна, а транспортні потоки великі. Наявність і зручність парковки часто є вирішальним критерієм у використанні автомобіля для внутрішньоміських поїздок. Серед проблем, породжених автомобілізацією, завдання забезпечення парковок біля адміністративних, громадських і виробничих приміщень і розміщення автомобілів для зберігання в жилих районах є найбільш гострими. При рівні автомобілізації 150-200 одиниць на 1000 жителів, площа, яку займають парковки, перевищує площу міських вулиць і доріг, які використовуються для руху. Найскладніша ця проблема у містах з усталеною забудовою. Світовий досвід автомобілізації показує, що вирішити цю проблему можна лише за рахунок усієї території міста шляхом використання вільної ширини проїзної частини вулиць і створення поза-вуличних стоянок.

З переходом країни на засади ринкової економіки докорінно змінились принципи розвитку міст, зникло державне регулювання росту рівня автомобілізації, ріст кількості автомобілів став стихійним, це внесло деякі особливості в формування системи паркування в містах.

Необхідність розробки раціональних шляхів організації паркування легкових індивідуальних автомобілів, з урахуванням особливостей, що склалися у нових економічних умовах міст України, недостатність досліджень у цьому напрямі визначають актуальність даного дослідження та його мету.

Метою дослідження є підвищення пропускної спроможності вулично-дорожньої мережі за рахунок оптимального облаштування парковок.

Об'єкт дослідження: система паркування легкових індивідуальних автомобілів в межах міста.

Предмет дослідження: предметом дослідження є вплив параметрів системи паркування автомобілів у крупних та найкрупніших містах.

Гіпотеза дослідження полягає в тому, що парковка впливає на пропускну спроможність дороги, на якій вона розташована.

Для досягнення мети роботи, необхідно вирішити наступні задачі:

- скласти схему парковок в місті Харкові;

- розробити методику проведення експерименту;

- провести натурний експеримент і обробити його результати;

- скласти регресійні моделі впливу параметрів парковок на пропускну спроможність;

- проаналізувати показники впливу параметрів парковок на пропускну спроможність;

Методи дослідження: в даній роботі використаний апарат системного аналізу для визначення структури даного об’єкту, теорії ймовірності та математичної статистики для перевірки отриманих результатів.

1. Опис парковок на вулично-дорожній мережі міста

1.1 Стан систем паркування автомобілів

В існуючих умовах розвиток системи паркування носить не упорядкований характер. На даному етапі, в містах, споруджуються переважно відкриті стоянки, або не зареєстровані (незаконно споруджені) об’єкти зберігання автомобілів. Система постійного та тимчасового паркування автомобілів не відповідає існуючому парку, тимчасове паркування представлене переважно вуличними стоянками. Відсутність вільних територій, необхідних для подальшого розміщення місць паркування автомобілів стає головним аргументом, щодо переваги будівництва багатоповерхових та підземних стоянок [2].

Найприродніше місце стоянки і парковки - проїжджа частина. Але автомобіль, що стоїть на крайній смузі проїжджої частини, є небезпечним джерелом конфліктних ситуацій - через нього автомобілі, що їдуть, повинні перебудовуватися, він обмежує видимість.

По мірі зростання рівня автомобілізації можливості паркування і стоянок на вулицях зменшуються. Виникає потреба використовувати для цієї мети інші смуги.

Конфліктні ситуації створюються на окремих ділянках траси і спеціальними автомобілями, що мають пільги на зупинки, наприклад таксі.

Один із заходів створення пріоритетних умов суспільному транспорту (обмеження) - заборони стоянок і зупинок на трасі його руху для інших видів транспорту.

На подальших стадіях розвитку автомобілізації застосовуються заходи по обмеженню часу стоянок. Вони дозволяють підвищити оборот стоянок, зменшити площу, займану автомобілями в центрах міст. Найчастіше для цієї мети використовується годинник-автомат. Впливом автомобілів, що стоять на проїжджих частинах, можна пояснити і підвищення відносної небезпеки в початковий період насичення вулично-дорожніх мереж потоками. Це підтверджує світова статистика ДТП. Автомобіль, що стоїть, на краю проїжджої частини навіть при малому завантаженні автомобілями, що їдуть, перетворює на зону підвищеної небезпеки значний відрізок вулиці (до 200-300 м). Регламентація порядку об'їзду автомобіля, що стоїть, з перестроюванням руху, передбаченого правилами руху, не завжди допомагає [5].

Небезпека виникнення конфліктних ситуацій зростає у міру підвищення насиченості автомобілями центральних частин міста.У міру зростання автомобілізації і завантаження вулично-дорожньої мережі при розповсюдженні поза вуличних стоянок небезпеку представляють в’їзди-виїзди в підземні, наземні, багатоповерхові, багатомісні стоянки і гаражі. Для підвищення безпеки в’їздів влаштовуються додаткові смуги. Загальне правило - організувати в’їзди не з магістральних, а з другорядних вулиць.

Практика показує, що паркування і стоянка на вулицях можуть бути відносно безпечними в певний час доби. Найефективніша міра підвищення безпеки на крупних стоянках - різке обмеження швидкості до 20-10 км/год.

В різних функціональних зонах міста потреба в місцях паркування та принципи формування системи паркування автомобілів різні. Отже, система паркування автомобілів в містах формується під впливом цілого ряду факторів та умов. Це визначає необхідність систематизації та визначення ступеню впливу містобудівних факторів на формування системи паркування, виділення основних з них та аналіз перспективних тенденцій їх розвитку.

Формування системи паркування автомобілів залежить від рівня автомобілізації, розміщення та характеру роботи об’єктів тяжіння населення, умов та інтенсивності використання автомобілів, планувальної структури міста, соціально-демографічної структури населення, характеристик вулично-дорожньої мережі, екологічних і економічних факторів та умов.

Таким чином в містах, де досить гостро стоїть питання про виділення території під парковки, найбільш розповсюдженим видом парковки є паркування транспортних засобів на проїзній частині вулиці. Тому парковки на проїзній частині підлягають дослідженню в першу чергу.

1.2 Структура об’єкту дослідження

Для проведення досліджень було обрано реальний об’єкт міста Харкова– це ділянка проїзної частини, на якій розташована парковка на вулиці Сумській між площею Свободи і ХАТОБом.

Для цього об’єкта необхідно визначити основні параметри для заїзду автомобілів на парковку і виїзду з неї, а саме:

-  інтенсивність заїзду (виїзду) по годинам доби;

-  час на заїзд (виїзд);

-  інтенсивність руху по смугах;

-  щільність руху по смугах;

Парковка на вулиці Сумська має окремі специфічні особливості. На даному участку об’єктом тяжіння населення виступають одразу декілька реальних об’єктів міста – М. Університет, площа Свободи, парк ім. Тараса Шевченка, ХАТОБ. З іншого боку університет і банк.

Щодо геометричних характеристик парковки, то тут наступні показники: кут постановки автомобілів складає 0 градусів відносно осі тротуара, схема розташування автомобілів – парковка ланцюжком, глибина парковки складає 2,5 м, а довжина місця парковки складає відповідно 5 м, загальна довжина парковки складає 400 м. Приведені геометричні характеристики парковки відображені на рисунку 1.1.

Склад транспортного потоку різноманітний, на цій ділянці пересуваються наступні транспортні засоби: легкові автомобілі; вантажні автомобілі, вантажність яких дорівнює до 3,5 т, мікроавтобуси, автобуси, тролейбуси, мотоцикли.

Рисунок 1.1 – Схема розташування парковки на вулиці Сумська

Умовні позначення:

В – глибина парковки, м;

F – загальна довжина парковки, м;

J – довжина одного машино-місця, м;

М – станція метро Університет;

Кп – кількість смуг руху по напрямкам, од.

1.3 Визначення входів і виходів об’єкта дослідження

З проведеного аналізу розташування автомобілів на парковках, які розташовуються на проїзній частині, видно, що процес взаємодії автомобілів, що рухаються, і автомобілів, що знаходяться на парковці являє собою складне явище. По прибутті до пункту призначення у водія автомобіля виникає найперша, і мабуть найголовніша, проблема припаркувати свій транспортний засіб. Як правило, це можна спостерігати на крайній правій смузі проїзної частини. З цього моменту й починається взаємодія параметрів руху та парковок на проїзній частині.

До вхідних параметрів належать:

- довжина ділянки;

- кількість смуг руху в напрямку проходження парковки;

-  інтенсивність руху транспортних засобів у напрямку проходження;

-  щільність транспортного потоку.

Вихідними параметрами виступають: швидкість транспортного потоку, (Vп), на яку впливають:

- група дорожніх факторів, що характеризує умови руху автомобілів;

- група факторів, що характеризують парковку;

Довжина ділянки проїзної частини, на котрій знаходиться парковка, визначає той проміжок часу, протягом якого транспортний засіб зможе рухатися з максимально можливою швидкістю.

Кількість смуг руху в напрямку проходження може визначати можливість маневрування транспортного засобу в потоці, а саме ширину проїзної частини та наскільки обмежена можливість маневрування транспортних засобів, які перебувають на парковці. Інтенсивність руху транспортних засобів на ділянці може визначати можливість виникнення перешкод, які виникають із-за раптового виїзда транспорного засоба з парковки.

До факторів, що характеризують парковку належать:

- загальна довжина для розташування автомобілів на парковках на проїзній частині (Lп, м);

- глибина парковки (ширина проїзної частини, яка зайнята автомобілями на парковці);

- схема розташування автомобілів;

- фактична довжина, яку займають автомобілі на парковці за визначений період часу;

- змінність автомобілів.

Загальна довжина проїзної частини для розташування автомобілів на парковці – це геометрична характеристика парковки, яка показує, яку відстань крайньої правої смуги руху займають припарковані автомобілі.

Глибина парковки – це геометрична характеристика парковки, яка показує, яку частину по ширині крайньої правої смуги руху займає місце паркування. Вона залежить від кута постановки автомобіля відночно осі тротуара.

Схема розташування автомобілів на парковці – це фактор, який визначає усі геометричні характеристики парковки, а також кількість машино-місць, кут постановки автомобіля відносно осі тротуара, фактор зручності заїзда-виїзда на парковку.

Фактична довжина, яку займають автомобілі на парковці за визначений період часу – це розрахункова величина, яка визначається виходячи з кількості транспортних засобів, які перебувають на парковці, і схеми розташування автомобілів на парковці.

1.4 Фактори, що впливають на розташування парковок

При виборі місця для парковки насамперед потрібно провести натурні дослідження, для того щоб виявити райони з підвищенною потребою в парковках, а також щоб визначити ступінь потреби в парковках.

На вибір місця майбутньої парковки впливають різноманітні фактори:

- пункти відправлення та призначення осіб, які користуються парковками (транспортна і пішохідна доступність місць праці і суспільного обслуговування);

- наявність під`їздних шляхів (розташування пішоходних переходів, наявність засобів регулювання дорожнього руху, діючі обмеження поворотів та інтенсивність руху на примикаючих вулицях);

- планувальні і транспортні (наприклад, в культурно-освітніх і адміністративних центрах найбільших міст - по пропускній спроможності вуличної мережі і можливостям відведення земельних ділянок для гаражів і автостоянок);

- характер пасажироутворюючих об`єктів (розташування потенційних пунктів відправлення і призначення, нових вулиць, місць заїзду на автомагістралі та планувати можливі зміни в існуючій вулично-дорожній мережі);

- санітарно-гігієнічні (особливо в містах-курортах) - забруднення повітряного басейну, підвищеному шуму і інтенсивності руху;

- економічні фактори (можливості виділення матеріально-технічних, грошових і інших ресурсів для капітального будівництва дорожньо-транспортних споруд, гаражів, стоянок і підприємств по технічному обслуговуванню автопарку, а також для промислового виробництва автомобілів і запасних частин до них);

- взаємозв`язок майбутньої парковки з плануванням (забудовою) центра міста (можливість задоволення всесторонніх потреб населення в культурно-побутових установах і підприємствах, засобах і предметах відпочинку).

Об`єкти короткотривалої відвідуванності (такі як банки, магазини) потребують більш близького розташування парковок, ніж об`єкти, відвідуванність яких зв`язана з довготривалим використанням (установи, контори), оскільки в іншому випадку достатньо велика відстань до відвідуванного об`єкту більш припустима, а ніж у першому.

Ступінь зручності підходу до місця парковки не менш важлива, ніж віддаленність місця парковки. На практиці може трапитися так, що при виборі з двох можливих варіантів більш віддалена парковка може бути психологічно краще, якщо вона забезпечить зручний підхід, менші завади від транспортних засобів.

Важливим фактором, який впливає на вибір місця парковки, є також зручний під`їзд автомобіля на місце парковки. Час, який витрачається на паркування автомобіля, повинен бути мінімальним.

Якщо із-за особливостей місцевості або других факторів пункти відправлення користувачів парковкою зосереджені в одному напрямку, тоді потрібно розташовувати парковку між пунктами відправлення та пунктами призначення. Якщо обрати місце для парковки, більш віддалене від пункту відправлення, чим сам пункт призначення, тоді щоб дістатися до місця парковки, водій буде змушений проїхати цей пункт. Це призведе до перепробігу та збільшення інтенсивності в центрі міста. Місце розташування парковок в центрі міста повинно бути обрано так, щоб це негативно не відобразилося на функціонуванні вулично-дорожньої мережі. По можливості парковки потрібно розташовувати поблизу магістральних вулиць, тому що це знижує завантаженність вулиць місцевого значення та забезпечує швидкий і легкий доступ до системи основних магістралей.

Пропускна здатність вулиць, оточуючих парковку, повинна бути достатньою для пропуска додаткових транспортних засобів, залучених на парковку. Заїзди та виїзди з парковки потрібно розташовувати якомога подалі від перехресть, щоб забезпечити максимальну площу для маневрування та розташування автомобілів.

Місцезнаходження припустимої парковки потрібно узгоджувати з плануванням (забудовою) центра міста. Необхідно враховувати розташування потенційних пунктів призначення, нових вулиць, місць заїзду на автомагістралі та планувати можливі зміни в існуючій вулично-дорожній мережі. Окреме значення для розташування парковок мають економічні фактори, зокрема ціна земельних ділянок, яка примушує вибирати між побудовою гаража та облаштуванням стоянкового майданчика. Якщо річ йде про гараж, тоді при задовільних витратах потрібно зупинитися на варіанті його підземного розташування. Хоча витрати на це будівництво приблизно в 1,5 - 2 рази перевищують витрати на будівництво наземних парковок в розрахунку на одне місце для паркування, але вцьому є перевага- збереження площі центра міста. Будівництво підземного гаража під освоєною територією не потребує земельних витрат. Але і в цьому випадку додаткові витрати на будівництво підземної конструції можуть звести нанівець вищезгадану перевагу.

Аналізучи ситуацію з розташуванням автомобілів на парковках в центрі міста, з точки зору економії площі, можна сказати, що засобом зниження та зменшення земельних витрат є використання для парковок вільного простору над автомагістралями та під ними, а також над вулицями, залізними дорогами та ріками.

1.5 Схеми розташування автомобілів на парковках

Існують дві головні схеми – розташування автомобілілв паралельно до бордюру та розташування автомобілів під кутом.

Для найбільшої місткості вуличних парковок автомобілі розташовують не лише вздовж тротуару, але й під різними кутами до бордюру обома чи всіми колесами на тротуарі. В таких випадках місця парковки необхідно облаштовувати спеціальними дорожними знаками та зробити відповідне маркування покриття краскою або спеціальними пластиками [1,7].

Паралельне розташування автомобілів буває двох типів:

- розташування вільним способом;

- розташування ланцюжком.

Розташування автомобілів під кутом буває декількох типів (під кутом 30о, 45о, 60о, 90о). Можливі варіанти розташування транспортних засобів на парковках, розташованих на проїзній частині, відображені на рисунках 1.2 та 1.3 з розмірностями місць паркування. Також заїзд на парковку може здійснюватися як переднім так і заднім ходом автомобіля [1].

Аналізуючи вищезазначені схеми розташування автомобілів на парковках, які розташовані на проїзній частині, можна зробити наступні висновки [13]:

- парковки на проїзній частині мають багато переваг:

1) можливість водію поставити свій транспортний засіб безпосередньо біля відвідуваного об`єкту;

2) економія часу поїздки завдяки найкоротшому підходу до відвідуваного об`єкту;

3) зникає необхідність в додатковому маневруванні для під`їзду та розташування автомобіля на парковку поза вулицею;

4) найбільш економічне використання території міста, тому що для маневру автомобіля використовується проїзна частина вулиці (магістралі).

- парковки такого типу мають також і свої недоліки:

1) зниження пропускної здатності вулично-дорожної мережі;

2) зменшення безпеки і швидкості руху;

3) зменшення інтенсивності транспортного потоку;

4) створення аварійних ситуацій на дорозі;

5) створення перешкод в роботі МПТ;

6) зменшення ширини проїзної частини;

- найбільш економічним способом є паралельне розташування автомобілів ланцюжком (при чому заїзд одного автомобіля виконується заднім ходом, а виїзд - переднім, а іншого автомобіля – навпаки.

- розташування автомобілів під кутом є більш привабливішою з точки зору місткості парковки та зручності постановки автомобіля, але такий спосіб розташування має досить значні недоліки: при виїзді – погана видимість, більша площа використання проїзної частини, відпрацьовані гази викидуються прямо на пішоходів.

Постановка автомобіля заднім ходом має певні недоліки: велике заднє звисання інколи заважає пішоходам, відпрацьовані гази викидаються безпосередньо на перехожих. Постановка автомобіля на стоянку переднім ходом кращий, однак виїзд зі стоянки більш небезпечний через погану видимість.

Рисунок 1.2 - Схеми розташування автомобілів під кутом

Умовні позначення:

а - кут постановки складає 30О ; б – кут постановки складає 45О; в – кут постановки складає 60О; г – кут постановки складає 90О

Рисунок 1.3 – Схеми паралельного розташування автомобилів на парковках

Умовні позначення:

а –вільний спосіб; б,в – розташування ланцюжком

1.6 Висновки по розділу

Таким чином, паркування автомобілів на мережі (ВДМ) міста - одна із дуже важливих і всенаростаючих проблем. З одною боку, чим більше автомобілів, тим більше потрібно місць для паркування. З іншого боку, чим більше автомобілів, тим більше навантаження на ВДМ міста і тим менше можливості для паркування на проїзній частині. У найкрупніших містах дійсно недостатньо місць для паркування і не створюються умови для достатнього нагляду за порушенням паркувань. Як наслідок, автомобілі припарковані уздовж проїзної частини, зменшують її ефективну ширину, що, в свою чергу, веде до збільшення заторів на дорогах, зниження швидкості руху й зменшення пропускної здатності ВДМ. Все це спричиняє зростання дорожньо-транспортних пригод і виникнення проблем екологічного, соціального й економічного характеру. Серед проблем, породжених автомобілізацією, проблеми організації паркувань в адміністративних, торговельних, громадських і виробничих галузях є найбільш гострими. Це пояснюється тим, що площа, займана паркуванням автомобілів, перевищує площу міських вулиць і доріг, що використовується для руху транспортних потоків.

Однією з найбільш важливих складових, що використовується у вирішенні вищеназваних завдань, є обґрунтування мережі парковки автомобільного транспорту в умовах міста.

Сучасні методи обгрунтування мережі парковки автомобільного транспорту засновані на припущеннях про її вплив на характеристики функціонування транспортних потоків. Але досі не відомо, яким чином відбувається перерозподіл транспортних потоків по ВДМ, як змінюються характеристики функціонування міста. Отримання нових закономірностей поведінки транспортних потоків щодо формування раціональної системи паркування дозволить визначити заходи з підвищення ефективності функціонування транспортної мережі міста. Практична реалізація нових наукових підходів до обгрунтування мережі парковки автомобільного транспорту поліпшить якість обслуговування транспортної системи міста.

2. Вибір методу дослідження

Метод - спосіб досягнення мети, сукупність прийомів і операцій теоретичного, практичного освоєння дійсності; спосіб певним чином організованої людської діяльності. Метод є не тільки сукупністю правил, прийомів, способів, норм пізнання і дій, а й системою приписів, принципів, вимог, які повинні орієнтувати у вирішенні конкретного завдання, досягнення результату в будь-якій сфері діяльності.

З огляду на сферу реалізації розрізняють загальні і спеціальні методи наукових досліджень.

Загальні методи наукового пізнання. Структурними елементами цих методів є філософські загальнонаукові принципи пізнання дійсності. За функціональним критерієм їх поділяють на такі групи:

- методи емпіричного дослідження (спостереження, вимірювання, порівняння, експеримент);

- методи, які використовують на емпіричному і на теоретичному рівнях дослідження (абстрагування, аналіз і синтез, індукція і дедукція, аналогія, моделювання та ін.);

- методи теоретичного дослідження (сходження від абстрактного до конкретного, гіпотетико-дедуктивний, системний методи, прогнозування, дисперсний аналіз).

2.1 Методи емпіричного рівня дослідження

Найхарактерніша їх особливість полягає у пізнанні феноменів, їх зв'язків і відношень завдяки безпосередньому з'ясуванню їх параметрів.

Спостереження. Використання цього методу збагачує науку фактами безпосередньої дійсності. Полягає він у цілеспрямованому вивченні предметів із використанням таких чуттєвих властивостей людини, як відчуття, сприйняття, уявлення предметів і явищ дійсності.

Спостереження - метод пізнання дійсності, який грунтується на безпосередньому сприйнятті процесів, явищ, об'єктів за допомогою органів чуття, без втручання в їх буття дослідника. Даний метод необхідний для дослідження парковок, бо спостереження дає знання про зовнішні аспекти і властивості об'єкта. Пізнавальними результатами спостереження є опис мовними засобами предметів і явищ, а також схеми, таблиці, графіки, рисунки, діаграми та ін. Результати спостережень виражають за допомогою якісних і порівняльних понять.

Вимірювання. Процес вимірювання полягає у встановленні величини об'єкта, явища, процесу в порівнянні цієї величини з одиницею вимірювання.

Вимірювання - представлення властивостей реальних об'єктів у вигляді числової величини. У розвитку емпіричного пізнання вимірювання є його вищим і досконалішим способом. Перехід від спостереження до вимірювання вимагає відповідних приладів та інструментарію, нових понять і припущень.

Порівняння. Основу цього методу становить порівняння окремих параметрів або сукупних ознак досліджуваних об'єктів, встановлення відмінностей і подібностей між ними.

Порівняння - метод пізнання дійсності, покликаний встановити спільні й відмінні параметри між процесами, явищами, об'єктами. Широко використовують порівняння для систематизації й класифікації понять, адже це дає змогу співвіднести невідоме з відомим, пояснити нове через вже наявні поняття і категорії. Роль порівняння в пізнанні не варто переоцінювати, оскільки воно, як правило, має поверховий характер, відображаючи лише перші етапи дослідження. Водночас порівняння є передумовою для проведення аналогії.

Експеримент. Суть цього методу полягає в ініціюванні дослідником процесів і явищ, до яких він має науковий інтерес.

Експеримент - метод пізнання об'єктивної дійсності завдяки науково організованому досліду, ініціюванню процесів, явищ. Що стосується теми курсової роботи, то цей метод необхідний так, як він дає змогу з'ясувати конкретні особливості об'єкта наукового інтересу за певних важливих для дослідника умов, які можуть бути як штатними, так і штучно організованими і дають змогу спрогнозувати його стан, поведінку в різних ситуаціях.

2.2 Методи емпіричного і теоретичного рівнів дослідження

Сутність їх полягає у зорієнтованості на безпосередню дійсність й одночасному використанні абстрактних пізнавальних образів (уявлень, ідей, понять, концепцій), які стосуються цієї дійсності.

Абстрагування. Нерідко досліднику доводиться із сукупності ознак, властивостей явища, процесу дійсності виокремлювати ті, що становлять для нього інтерес. Таку мислену процедуру називають абстрагуванням.

Абстрагування - метод наукового дослідження, який полягає у мисленому виокремленні суттєвих, істотних ознак, аспектів, відношень предмета, процесу, явища. Даний метод майже не можливо застосувати в дослідженні парковок на проїзній частині, тому що проникнення мислення дослідника вглиб даного об'єкта, з'ясування його сутності, своєрідне його розчленування задля пізнання найістотнішого потребує великих зусиль і часу.

Аналіз і синтез. Ці два мислені процеси органічно взаємопов'язані і взаємозумовлені. Аналіз полягає в розкладі об'єкта, який досліджується, на складові частини, з'ясуванні тенденцій розвитку і способів функціонування з метою їх відносно самостійного вивчення. Він є засобом осягнення об'єкта лише тоді, коли виокремлює найсуттєвіше в об'єкті.

Аналіз - мислене або практичне розчленування цілого на частини. Аналіз формує в дослідника здатність до структурування об'єкта дослідження, до визначення його складових без взаємодії з ним шляхом логічної абстракції. Відіграючи велику роль у пізнанні, аналіз, однак, не дає конкретного знання, тобто знання як єдності різноманітного. Це завдання виконує синтез, який є протилежною дією в мисленні.

Синтез - об'єднання раніше виокремлених частин у ціле, в якому протиріччя і протилежність послаблюються або знімаються. Внаслідок синтезу з'являється нове утворення, властивостями якого є не лише зовнішня сума властивостей компонента, а й результат їх взаємопроникнення і взаємовпливу.

Аналіз і синтез як логічні методи пізнання виникли на основі практичної діяльності, досвіду людей. Практичне розчленування і поєднання речей передували логічному аналізу і синтезу. Єдність аналізу і синтезу забезпечує адекватне відображення дійсності у свідомості людини.

У науковому мисленні аналіз і синтез у кожній галузі досліджень конкретизуються і детально розвиваються на основі закономірностей, які вивчають відповідні науки. Із загального прийому вони можуть перетворюватися на спеціальний метод дослідження (існують конкретні методи математичного, хімічного чи соціального аналізу). Соціальний об'єкт, маючи специфічну за складністю та внутрішньою організацією природу, відкритий для застосування методів аналізу і синтезу. Правильно використовуючи їх, дослідник не лише пізнає ці об'єкти, а й виробляє у себе здатність до подальшого творчого застосування цих методів.

Індукція і дедукція. Особливість цих методів пізнання дійсності полягає у переході знання про одиничне й окреме у знання про загальне і навпаки.

Індукц